1 січня українці готуються відсвяткувати 110-річчя із дня народження одного із лідерів національно-визвольних змагань  - Степана Бандери. Із цієї нагоди у Дніпрі 1 січня готується урочистий марш на честь Бандери. Більш того, активісти мають надію, що невдовзі ім’ям Бандери назвуть вулицю Шмідта. Відповідна петиція уже збирає голоси прихильників.



Оскільки овіяна міфами постать Степана Бандери і факти про бандерівський рух і досі перекручуються радянською, а зараз і російською пропагандою, ми вирішили нагадати дніпрянам яке відношення до Дніпра має бандерівський рух.

Бандерівці – перші українські підпільники регіону

Перші місяці німецько-радянської війни відправили Сталіна та генералів СРСР у глибокий нокдаун. Радянські війська у пеклі нищівних поразок котилися все далі на Схід, наступним глибоким шоком для радянського керівництва було те, що на зайнятих німцями територіях не підіймається якогось «народного повстання» за «владу Рад», які мали би бути у випадку якоїсь «Великої Вітчизняної війни. Українські жінки та чоловіки не кидалися під німецькі танки чи на амбразури «За Родіну, за Сталіна». В Дніпрі була така ж ситуація, - більше того, майбутні ікони «підпільного руху» - місцеві комуністичні гор- та обкоми просто ховалися по хатах, відчуваючи перспективу повалення комуністичного режиму та краху СРСР.

І в цей час ініціатива належала бандерівцям – в місті розгортала діяльність ОУН, яка діяла на основі Акту відновлення Української Держави. У Дніпрі, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді українські діячі формували міські управи, розгортали друкарні та редакції газет для налагодження власної агітації. Простіше кажучи бандерівське підпілля спішило поставити німців перед фактом широкого українського руху. У гарячці боїв німецьке командування приглядалося до бандерівського руху і той розгорнув видавництво кількох газет та культурною агітацією. У містах області відродилася діяльність українських громадських організацій, як, наприклад, «Просвіти».

Доволі швидко місцевий осередок ОУН став найбільшим та території «Великої України» (за виключенням Західних областей), звідки координувалася діяльність ОУН у Криму, Донбасі та, навіть на Кубані.

Боротьба проти німців

Втім уже у вересні 1941-го року нацисти визначилися із політикою щодо бандерівського руху. Восени 1941-го року в нашій області розігнали редакції усіх бандерівських газет, їх редакторів розстріляли, в містах комендатура заборонила будь-які публічні зібрання. Відтак, бандерівський рух перейшов у нелегальне становище. У Дніпрі з’являлося багато конспіративних квартир, в яких і зосереджувалася діяльність ОУН.

Головно діяльність підпілля ОУН в області була направлена на проведення формування серед місцевого населення самостійницького світогляду та відповідного ставлення до окупантів. Водночас формувалися організаційні та матеріальні умови – і підпільна сітка, і опанування піднімецьких адміністративних та господарчих установ, і накопичення зброї, щоб в слушний момент, коли обидва окупанти будуть знесилені, збройно виступити та створити власну державу.

Тому, як правило, ОУН масово друкувала та поширювала (в Дніпропетровську було декілька типографій) листівки проти німецької окупації взагалі, проти місцевих колаборантів, а також, особливо, проти вивозів в Німеччину. Так само видавали інструкції населенню, як уникнути арештів, ховати продукти тощо.

Секретар Дніпродзержинського підпільного міському КП(б)У К.Ляудіс так оцінював боротьбу ОУН: «В своей работе ОУНовцы использовали недовольство населения немцами. Вся их пропаганда сводилась к показу зверств, творимых немцами над украинским населением, но никаких конкретных мероприятий борьбы с немцами не вели, они были против партизанской борьбы...»

Справді, підпілля ОУН в Дніпропетровську не проводило широкої диверсійної роботи проти німців, адже це неминуче призвело б до поширення німецьких репресій не тільки проти підпільників, але й проти мирного населення.

В той же час активний спротив у тактиці ОУН існував, але він мав, переважно профілактичний та оборонний характер, тобто у формі замахів на агентів, окремих співробітників каральних установ тощо. Наприклад, членами ОУН у Кривому Розі був вбитий слідчий Поліції Пастернак, у с.Лоц-Кам’янка знищений староста Четвертак, в самому Дніпропетровську зліквідовано щонайменше 11 агентів гестапо та НКВД тощо. Збройними акціями в краї керував І.Білик – «Кость», який, працюючи в вищих німецьких установах, інформував ОУН про заходи СД проти його учасників. Його група, окрім замахів на окупантів, здійснювала звільнення арештованих підпільників ОУН.

У цей час діяльністю осередку ОУН та території області керував Василь Кук – майбутній головнокомандувач УПА. Звідси ж, із Дніпра, місцеві оунівці керували підпільною діяльністю в Криму, Донбасі та на Кубані.