Я не можу заснути без тебе. Не спиться. Самотньо.
Я не можу заснути без ласк твоїх теплих, і слів
Які чути мені так приємно й водночас природньо.
А якщо й засинаю, то сни мені сняться лиш злі.
Я заплачу. Пробач. Ну не можу я втримати сльози
Коли ти так далеко від мене і сотні думок
У моїй голові роблять спеку, замети і грози.
Тут немає дощу, але я мов до нитки промок.
Я не зможу заснути, якщо ти далеко, не поряд.
Я не зможу заснути, якщо не обіймеш плече.
Я без тебе – старий капітан, що лишився без моря,
У якого у грудях щоденно пече і пече.
Я не можу заснути. Так важко. Чому кілометри
Розділяють десятки, чи сотні найближчих сердець?
Якщо є десь помилка, пробач, я не встиг її стерти,
І надіюсь, до тебе цей лист донесе вітерець.