Відкритий лист Генеральному прокурору України
Генеральному прокурору України
Галицький Андрій Іванович,
53200, Дніпропетровська обл.,
м. Нікополь
СКАРГА
Мій син, Галицький Роман Андрійович 18.07.1989 р/н, отримав повістку з міського військкомату для проходження 03.03.2015 року медичної комісії з приводу призову на строкову службу.
Після проходження медичної комісії, у військкоматі сину вручили повістку на часткову мобілізацію і повідомили, що він мобілізується для участі в АТО.
Син раніше в армії не служив і тому підпадав під призов на строкову службу.
10.03.2015 року я вирішив з’ясувати у військового комісара Тарасюка Г.А. законність призова мого сина для участі в АТО.
В цей день, відповідно до об’яви на вході до військкомату, у військового комісара був прийомний день. Нажаль, на робочому місці його не було і мені запропонували почекати.
Вирішивши заїхати пізніше, я поїхав по своїм справам. Проїжджаючи повз магазин «Фокстрот», я побачив як воєнком зі своєю дружиною заходив до магазину. Припарковавши машину, я зайшов слідом за ними. Оскільки Тарасюк Г.А. був зайнятий вибором покупки, я вирішив зачекати його біля виходу до магазину.
Коли військовий комісар разом з дружиною вийшов з магазину, я підійшов, привітався і спросив у нього коли можна прийти до нього на прийом.
У відповідь воєнком, з незрозумілих мені причин, перейшов на крик і образи, витяг із кобури пістолет ПМ, пересмикнув затворну раму, направив пістолет на мене і заявив, що застрелить мене, якщо я ще раз наближусь до нього.
Я був приголомшений такою поведінкою військової людини. Мені стало зле, напевно підскочив тиск. Опанувавши себе, через деякий час я сів у машину і поїхав додому.
Вранці наступного дня, я звернувся до Нікопольського МРВ УМВС України в Дніпропетровській області з приводу незаконних дій Нікопольського військового комісара Тарасюка Г.А. і з проханням забезпечити мені особисту безпеку.
Під протокол, я розповів слідчому усі обставини ганебного вчинку Тарасюка Г.А. Міліціонер повідомив мені, що Тарасюк Г.А. сам телефонував до чергової частини міліції і без пояснень заявив: «Если Галицкий еще раз ко мне приблизится, то я применю против него оружие».
Через декілька днів, я звернувся до слідчого і спитав про долю моєї скарги на злочинні дії Тарасюка Г.А. та моєї заяви про мій захист від його злочинних намірів. Слідчий сказав, що нібито моя справа направлена до Нікопольської МР прокуратури.
Пройшло вже понад два місяця. До прокуратури мене не викликали. Ніяких повідомлень з приводу цією справи я не отримував. Складається враження, що наші «місцеві правопохоронні органи», у звичайній для них манері, вирішили спустить цю справу «на гальмах». А Тарасюк Г.А. і надалі буде вештатись по місту зі штатною зброєю та погрожувати розстрілом тим хто наважиться вимагати від нього діяти у межах чинного законодавства України.
З цих причин, змушений звернутись до Вас і сподіваюсь на Вашу допомогу.
Разом з цим, хочу повідомити Вам наступне.
Призначення Тарасюка Г.А. на посаду Нікопольського військового комісара у багатьох мешканців Нікополя, а особливо у ветеранів військової служби, викликало, м’яко кажучи, подив, а у декого й співчуття Збройним Силам України.
Багато мешканців Нікополя знають, що Тарасюк Г.А. проходив службу в Нікопольській зенітній ракетній бригаді. Капітан Тарасюк керував позаштатною комендатурою. Приймав участь у похованнях ветеранів військової служби. Не оминав і поминальні обіди. А тому вживати алкогольні напої у службовий час для нього було нормою. Любов до оковитої була основною причиною його дострокового звільнення у запас.
Закодувавшись від вживання алкоголю, Тарасюк Г.А. випросив у командира бригади, який переміг на місцевих виборах і став міським головою, посаду директора комунального підприємства «Ритуальна служба». На посаді директора комунального підприємства двічі притягувався до суду за зловживання службовим становищем. Перший раз від тюрми спас міський голова, допоміг потрапити під амністію. Другий раз справа розвалилась у зв’язку зі смертю одного з фігурантів справи. Новий міський голова не мав причин тримати біля себе такого горе-директора і достроково розірвав з ним контракт.
Одна світла пляма в образі Тарасюка Г.А. це його участь в АТО. Але і тут не обходиться без зайвих запитань. Як капітан запасу за декілька місяців в АТО отримав звання підполковника?
Кажуть, що Тарасюк Г.А. хизується тим, що нібито отримав контузію і тому його відправили з АТО. Виникає питання, чи не заважає йому контузія на посаді військового комісара?
На мою думку, отриманий на посаді директора комунального підприємства, багаторічний кримінальний досвід не піде на користь Тарасюку Г.А. у його службовій діяльності. Ось декілька ознак в його діяльності на підтвердження моєї думки:
Завів собі «службову машину», яка возить його з дому на роботу і по приватним справам.
За водія на «службовій машині» використовує солдата з роти охорони.
«Отжал» у комунального підприємства «Тепломережа» юриста Куроєдову О.В. і залучає її до роботи у військкоматі.
По місту ходять чутки, що за відстрочку від призиву отримує хабарі.
Прошу Вас призначити перевірку викладених мною фактів відносно діяльності військового комісару Нікопольського ОВК підполковника Тарасюка Г.А. та вжити відповідні заходи.
18 травня 2015 року
Від редакції: ми не вказуємо адресу автора та не додаємо жодних коментарів щодо зміста цього листа. Зазначимо лише, що, за нашими даними, це не єдиний випадок, коли воєнком м. Нікополь погрожує зброєю відвідувачам на очах свідків. Сподіваємося, прокуратура зацікавиться цією справою та не залишить її без розгляду.
Джерело: http://www.никополь.dp.ua/2015/05/21/відкритий-лист-генеральному-прокуро/
Генеральному прокурору України
Галицький Андрій Іванович,
53200, Дніпропетровська обл.,
м. Нікополь
СКАРГА
Мій син, Галицький Роман Андрійович 18.07.1989 р/н, отримав повістку з міського військкомату для проходження 03.03.2015 року медичної комісії з приводу призову на строкову службу.
Після проходження медичної комісії, у військкоматі сину вручили повістку на часткову мобілізацію і повідомили, що він мобілізується для участі в АТО.
Син раніше в армії не служив і тому підпадав під призов на строкову службу.
10.03.2015 року я вирішив з’ясувати у військового комісара Тарасюка Г.А. законність призова мого сина для участі в АТО.
В цей день, відповідно до об’яви на вході до військкомату, у військового комісара був прийомний день. Нажаль, на робочому місці його не було і мені запропонували почекати.
Вирішивши заїхати пізніше, я поїхав по своїм справам. Проїжджаючи повз магазин «Фокстрот», я побачив як воєнком зі своєю дружиною заходив до магазину. Припарковавши машину, я зайшов слідом за ними. Оскільки Тарасюк Г.А. був зайнятий вибором покупки, я вирішив зачекати його біля виходу до магазину.
Коли військовий комісар разом з дружиною вийшов з магазину, я підійшов, привітався і спросив у нього коли можна прийти до нього на прийом.
У відповідь воєнком, з незрозумілих мені причин, перейшов на крик і образи, витяг із кобури пістолет ПМ, пересмикнув затворну раму, направив пістолет на мене і заявив, що застрелить мене, якщо я ще раз наближусь до нього.
Я був приголомшений такою поведінкою військової людини. Мені стало зле, напевно підскочив тиск. Опанувавши себе, через деякий час я сів у машину і поїхав додому.
Вранці наступного дня, я звернувся до Нікопольського МРВ УМВС України в Дніпропетровській області з приводу незаконних дій Нікопольського військового комісара Тарасюка Г.А. і з проханням забезпечити мені особисту безпеку.
Під протокол, я розповів слідчому усі обставини ганебного вчинку Тарасюка Г.А. Міліціонер повідомив мені, що Тарасюк Г.А. сам телефонував до чергової частини міліції і без пояснень заявив: «Если Галицкий еще раз ко мне приблизится, то я применю против него оружие».
Через декілька днів, я звернувся до слідчого і спитав про долю моєї скарги на злочинні дії Тарасюка Г.А. та моєї заяви про мій захист від його злочинних намірів. Слідчий сказав, що нібито моя справа направлена до Нікопольської МР прокуратури.
Пройшло вже понад два місяця. До прокуратури мене не викликали. Ніяких повідомлень з приводу цією справи я не отримував. Складається враження, що наші «місцеві правопохоронні органи», у звичайній для них манері, вирішили спустить цю справу «на гальмах». А Тарасюк Г.А. і надалі буде вештатись по місту зі штатною зброєю та погрожувати розстрілом тим хто наважиться вимагати від нього діяти у межах чинного законодавства України.
З цих причин, змушений звернутись до Вас і сподіваюсь на Вашу допомогу.
Разом з цим, хочу повідомити Вам наступне.
Призначення Тарасюка Г.А. на посаду Нікопольського військового комісара у багатьох мешканців Нікополя, а особливо у ветеранів військової служби, викликало, м’яко кажучи, подив, а у декого й співчуття Збройним Силам України.
Багато мешканців Нікополя знають, що Тарасюк Г.А. проходив службу в Нікопольській зенітній ракетній бригаді. Капітан Тарасюк керував позаштатною комендатурою. Приймав участь у похованнях ветеранів військової служби. Не оминав і поминальні обіди. А тому вживати алкогольні напої у службовий час для нього було нормою. Любов до оковитої була основною причиною його дострокового звільнення у запас.
Закодувавшись від вживання алкоголю, Тарасюк Г.А. випросив у командира бригади, який переміг на місцевих виборах і став міським головою, посаду директора комунального підприємства «Ритуальна служба». На посаді директора комунального підприємства двічі притягувався до суду за зловживання службовим становищем. Перший раз від тюрми спас міський голова, допоміг потрапити під амністію. Другий раз справа розвалилась у зв’язку зі смертю одного з фігурантів справи. Новий міський голова не мав причин тримати біля себе такого горе-директора і достроково розірвав з ним контракт.
Одна світла пляма в образі Тарасюка Г.А. це його участь в АТО. Але і тут не обходиться без зайвих запитань. Як капітан запасу за декілька місяців в АТО отримав звання підполковника?
Кажуть, що Тарасюк Г.А. хизується тим, що нібито отримав контузію і тому його відправили з АТО. Виникає питання, чи не заважає йому контузія на посаді військового комісара?
На мою думку, отриманий на посаді директора комунального підприємства, багаторічний кримінальний досвід не піде на користь Тарасюку Г.А. у його службовій діяльності. Ось декілька ознак в його діяльності на підтвердження моєї думки:
Завів собі «службову машину», яка возить його з дому на роботу і по приватним справам.
За водія на «службовій машині» використовує солдата з роти охорони.
«Отжал» у комунального підприємства «Тепломережа» юриста Куроєдову О.В. і залучає її до роботи у військкоматі.
По місту ходять чутки, що за відстрочку від призиву отримує хабарі.
Прошу Вас призначити перевірку викладених мною фактів відносно діяльності військового комісару Нікопольського ОВК підполковника Тарасюка Г.А. та вжити відповідні заходи.
18 травня 2015 року
Від редакції: ми не вказуємо адресу автора та не додаємо жодних коментарів щодо зміста цього листа. Зазначимо лише, що, за нашими даними, це не єдиний випадок, коли воєнком м. Нікополь погрожує зброєю відвідувачам на очах свідків. Сподіваємося, прокуратура зацікавиться цією справою та не залишить її без розгляду.
Джерело: http://www.никополь.dp.ua/2015/05/21/відкритий-лист-генеральному-прокуро/
129 комментариев