Напередодні вибухів арсеналу боєприпасів під Вінницею військові фіксували підозрілі польоти над артилерійськими складами, а командир «48-го арсеналу» отримав вирок за фіктивну закупівлю протипожежного обладнання. Та найбільшу тривогу викликає інший факт: це вже другий випадок, коли займання на військовому складі відбулось одразу після візиту антидиверсійних спецпідрозділів.

У жахливих подіях в селі Калинівка під Вінницею (48-й арсенал, в/ч А1119), де майже добу вибухають ракети й снаряди, легко помітити промовистий збіг: пожежа на складі боєприпасів сталася на вотчині президента Петра Порошенка та ще й припала на його день народження. Прибічникам теорії про диверсію Путіна це додає впевненості. Та більш тривожним виглядає інше: загоряння другого за величиною збройного арсеналу в Україні трапилося одразу після візиту антидиверсійних спецпідрозділів, які, за даними СБУ, проводили на військових складах контртерористичні заходи.

Річ у тім, що така ж послідовність подій – проведення антидиверсійних заходів, після яких розпочиналась пожежа на складі – спостерігалась півроку тому на найбільшій військовій базі Міноборони, у військовій частині А1352 (м. Балаклія, Харківської області). Там зберігався основний запас 125-мм танкових снарядів. Як відомо, наприкінці березня у Балаклії сталася масштабна пожежа, в якій здетонувала третина боєприпасів. Попри те, що напередодні до військової частини у Балаклії прибув спецпідрозділ «Сармат» для «захисту важливих об'єктів військового значення від диверсійних та терористичних посягань».

«Главком» дізнався ці деталі завдяки матеріалам розслідування пожежі у Балаклії, раніше доступних у Єдиному реєстрі судових рішень (наразі відповідні ухвали видалено з реєстру). Як з`ясувалось, у рамках цього кримінального провадження слідчі перевіряли причетність до надзвичайної події бійців з антидиверсійного спецпідрозділу. Правоохоронні органи не розуміли, чому в день пожежі – 23 березня – попри вжиті спецпризначенцями заходи до військової частини потрапили сторонні особи, які здійснили «диверсійні дії, в результаті чого відбулись вибухи боєприпасів на технічній території арсеналу».

Хто б не виявився винним у цих пожежах – зовнішній чи внутрішній ворог – версія про диверсійний напад має свої сильні сторони. Адже вибухи на чотирьох військових складах упродовж лише двох років під час війни важко назвати збігом. Нагадаємо, окрім Калинівки та Балаклії, в Україні горіли військові склади також у Сватовому Донецької області (жовтень 2015 року) та біля селища Новоніясоль під Маріуполем (вересень 2017 року).

Ще один аргумент на користь диверсантів можна знайти в розслідуванні, що було розпочате харківською поліцією напередодні. З нього випливає, що 5 вересня (за три тижні до подій у Калинівці) безпосередньо над військовими складами в Балаклії пролетів невідомий безпілотний об`єкт, у бік якого було здійснено 10 пострілів з автоматичної зброї, після чого вказаний об’єкт полетів в бік с. Борщівка Харківської області. Того ж дня над цією самою військовою частиною  із порушенням правил безпеки пролетів літак НАРП-1.

Радник міністра оборони Юрій Бірюков уже повідомляв із посиланням на свої джерела, що для підпалу 48-го арсеналу в Калинівці Вінницької області міг бути застосований саме безпілотник. Ця інформація ставить багато запитань до Міноборони, вважає голова «Інформаційного спротиву», народний депутат Дмитро Тимчук. Він зазначив, що Генштаб мав би передбачити в чинному положенні про систему охорони подібних об’єктів, захист від безпілотників. Депутат нагадав, що пожежі у Сватовому та Балаклії також приписували дронам. «На сьогодні не має технічних засобів, які б протистояти цілій низці диверсій. Чому Міноборони через Кабмін не вносить відповідні зміни у законодавство, я не знаю», - розводить руками депутат.

48-й арсенал у Калинівці був одним із трьох найбільших складів боєприпасів в Україні поряд із Балаклією в Харківській області. За неофіційною інформацією, на цьому складі зберігалися, зокрема ракети для установок «Град», «Смерч», «Ураган», артилерійські, авіаційні боєприпаси. Вибухи лунають на території арсеналу з вечора 26 вересня. Почалась масштабна пожежа після 22.00. База прилягає впритул до населеного пункту Калинівка, від якого ще 20 км – і Вінниця. Гасіння тривало всю ніч. Станом на ранок офіційні особи повідомили, що інтенсивність вогню стала меншою. Крім того, підрозділами ДСНС ліквідовано загоряння чотирьох житлових будинків, що виникло внаслідок влучання боєприпасів. Евакуйовано понад 30 тис. жителів населених пунктів навколо військового складу. Через вибухи постраждали дві людини. 

Детальна хронологія подій - на «Главкомі».

 

Як розповів «Главкому»  колишній заступник начальника Генштабу Ігор Романенко, основні версії на сьогодні такі: диверсія з боку РФ, недбальство посадовців Міноборони, навмисний підпал та людський фактор. За словами експерта, пріоритетною є версія про підпал об’єкта російськими диверсантами.

Чому не варто концентруватись лише на диверсійній версії, демонструє нещодавній вирок командиру цієї ж військової частини Ігору Малежику. 26 квітня Калинівський суд Вінницької області засудив його до двох років тюрми, але водночас пом’якшив покарання й залишив полковника на свободі та на посаді. Як можна дізнатись з вироку, Малежик у лютому 2016 року «для підтримання протипожежного стану технічних територій та охоронних периметрів» підписав контракт про закупівлю пожежно-технічного майна у приватного підприємця. Згідно з договором, військова частина сплатила майже 190 тисяч гривень за товари для запобігання та гасіння пожеж: більш як півтори сотні вогнегасників, кілька десятків брезентових кошм (протипожежних покривал), шкіряних краг (рукавиць), поясів пожежника, більш ніж сотню пожежних рукавів.

Військова частина гроші перевела, але товар так і не отримала. Щоб приховати порушення, підлеглі командира військової частини – командир пожежної роти та завідуюча сховищем матеріально-технічного забезпечення – підписували фіктивні папірці.

Про те, що у всіх чотирьох випадках пожеж на складах варто шукати не лише диверсію, свідчить і приклад Балаклії. Як зазначалось вище, «диверсійна» версія пожежі у цій військовій частині подавалася як основна. Чи підтвердилась вона, наразі не відомо. Але певні сумніви вносить рішення Міноборони, яке в червні звільнило через службову невідповідність головного інженера військової частини з Балаклії Олега Александрова. Про таке дисциплінарне покарання стало відомо лише у вересні з судових ухвал.

Ще один красномовний факт: після страшної пожежі в Балаклії, упродовж весни – літа цього року, за вживання алкоголю на службі у цій військовій частині судами було покарано близько десяти військовослужбовців, зокрема капітана і майора.

Приклади судових рішень: