5 серпня на могилі кошового отамана Івана Сірка молились за спокій полеглих козаків славетної Запорозької Січі та за сучасних загиблих Героїв — Захисників України, котрі боронять на сході нашу Батьківщину від нашестя російського агресора.
А вже 12 серпня там же, у Капулівці, що на Нікопольщині, заплановане козацьке свято – вшанування 239 річниці отамана Івана Сірка. Реклама заходу лунає звідусіль, дніпрян наполегливо запрошують відвідати захід. Такої масованої рекламної кампанії це свято, яке козаки відзначають вже багато років поспіль, досі не мало, навіть у часи, коли його організаторами та учасниками були керманичі області Олександр Вілкул, його вірний друг Євген Удод та мер Кривого Рогу Юрій Вілкул. То хто ж стоїть за цьогорічним святкуванням, і хто не шкодує грошей на популяризацію козацького заходу? Та й чи справжні ці козаки?
Власне, саме з 2009 року, коли на традиційному щорічному вшануванні були присутні родина Вілкулів зі своїми посіпаками, ми й можемо прослідкувати трансформацію деяких представників українського козацтва у прибічників «русского міра».
Тоді, у 2009, на могилі славетного кошового отамана Запорізької Січи Івана Сірка після того, як священики Української Православної Церкви Київського патріархату відслужили панахиду, з’явилось сімейство Вілкулів у супроводі священиків патріархату Московського та жменьки «кишенькових козаків».
Українські козаки та інші патріоти на знак протесту, скандуючи «ганьба», залишили захід, що викликало неабияке незадоволення їх «побратимів». Відтоді Сірка вшановували двічі: в першу неділю серпня збирались патріоти і служили панахиду разом зі священниками УПЦ КП, а в другу неділю – їх опоненти разом із Московським патріархатом. Останні, крім всього, є активними послідовниками так званої ідеології "корєнного народа", яка підкреслює єдність з російськими козаками і заперечує українське походження козаків, натомість прагне «відновити» національність «козак» і домагатися створення при ООН Представництва козацького народу‚ повернення козакам «утраченого територіального утворення» на територіях, де проживали козаки – а це Україна, Кубань і Ростовська область Росії. Українські псевдокозацькі організації навіть підписали Угоду про співпрацю з «колегами» в Росії. Мета - створити «козацький народ України» і об’єднати його з «козацьким народом Росії», А це, очевидно, є конкретними територіальними претензіями, сепаратизмом і ударом по українській державності.
Одним з таких прикладів є козацька організація в м. Нікополь, якою керує Юрій Полоз. Він спільно з Ігорем Синєпольським запросив цьогоріч на острів Хортиця представників малайзійських, казахстанських, та російських козаків для «спільної молитви за всіх загиблих козаків в усіх війнах». Спроба, втім, виявилась невдалою, адже переважна більшість українського козацтва не сприйняла ідею молитви за «козаків» на кшталт «Казацтва Донбассу», які вбивали і вбивають патріотів на Сході України.
Для повноти картини, надамо декілька штрихів до портрету «генерала Полоза».
25 січня 2014 року в Нікополі відбулись установчі збори руху «ОКЕАН», в яких Юрій Полоз взяв участь разом із цілою низкою різноманітних «козацьких» рухів, а також із скандально відомим і забороненим нині «Союзом радянських офіцерів». Власне, вже одна тільки присутність в переліку учасників Віктора Марченка мала б напружити будь-якого притомного українця, втім Юрій Полоз – «верховний отаман, характерник, доктор філософії, академік МАК» - не лише не напружився, але й увійшов, разом із Марченком, до складу координаційної ради регіонального відділення МОД «ОКЕАН». Саме відео з установчих зборів є ласою цукеркою для СБУ, втім із січня 2014 воно у вільному доступі розміщене на YouTube.
«ОКЕАН», між тим, вже є визнаним інструментом у гібридній війні, яку Росія веде проти України. Зокрема, йдеться про так звані псевдогромади. На сьогоднішній день існують три окремих напрямки псевдогромад у тому числі і «козацькі». Їх в органах юстиції на сьогоднішній день зареєстровано більше двохсот. Вони реєструються як громадські організації, часто використовують символіку з перевернутим догори державним прапором. Лідери цієї течії є активними учасниками російського проекту «Открытая Конфедерация Европейско-Азиатских Народов» (ОКЕАН).
Відтак, стає зрозумілим і неабиякий масштаб, і ймовірні джерела фінансування «святкування» 12 серпня. Під егідою Московського патріархату псевдокозаки влаштовують гуляння, в той час, як справжні козаки-патріоти потерпають від спеки в окопах в зоні АТО.
На четвертий рік війни правоохоронцям, вочевидь, варто нарешті звернути увагу на відверто сепаратистський шабаш. Адже ці люди - агенти впливу держави агресора і якщо їм не дати рішучу відсіч, вони на кремлівські гроші продовжуватимуть популяризувати ідеї розколу України і втягувати в свої брудні ігри молодь, яка наївно вважає козацькі організації патріотичними та українськими.
Автор: Орина ВАЩУК
