На закиди в бік ієромонаха Меркурія (Скорохода) настоятеля храму св. прав. Петра Калнишевського Світлана Коновалюк дозволяє собі писати неправду, цим самим розпалюючи міжконфесійну ворожнечу напередодні великих свят Покрови Божої Матері та Захисника Вітчизни.
Але про все по порядку. Стаття в газеті «Репортер» за 5 жовтня 2017 р. № 77:
«Из церкви украили портреті погибшин воинов». Автор Світалана Коновалюк.
Тревожную весть разместил в соцсетях представитель Киевского патриархата Меркурий Скороход: группа неизвестных людей выкрала портреты погибших воинов АТО из храма Петра Калнышевского (открыто недавно в помещении бывшей поликлиники напротив ЦУМа). «Сорван и растерзан рушник с поклонного креста. Кстати, уже на протяжении нескольких дней ночью какие-то люди пытались ломиться через окна и двери, на звонки горячей линии в полицию от нашего охранника никто трубку так и не взял», - написал он.
Хотя в «Репортере» и не раз сообщалось, что Киевский Патриархат – это политический проект, вписавшийся в острую для страны ситуацию, а христианские общины мира (ни Афон, ни Иерусалим) его не признают, мы стараемся с пониманием относиться к тем, кто воспринял эту идею. В конце концов у нас одна цель: найти мирное решение выхода из ситуации на Донбассе. Чтобы мы и местное население смогли честно посмотреть в глаза друг другу, когда кончиться эта война. Для этого наши действия сейчас должны быть взаимно миролюбивы и милостивы.
Относительно воровства портретов погибших воинов АТО. Вы знаете, у бандитов и хулиганов нет ни национальности, ни религиозной принадлежности, ни гражданской совести. Недавно, например, в Спасо – Преображенском соборе выкрали золотые и серебряные украшения находившиеся под стеклом иконы Богородицы «Скоропослушница». А это были дары тех женщин которые молились Ей и получили исцеления или удачные роды. Безмозглых хулиганов полиция может найти, как нашла того, кто испортил памятник – карту Украины возле здания горсовета (все-таки видеокамеры оказывают большую помощь полиции). А то ведь безнаказанность хулиганов может порождать новый виток зла.
И еще хочется призвать: ни надо писать на асфальте возле собора «МП», ни надо противопоставлять «мы хорошие, а они плохие», нинадо завидовать, что у кого – то много храмов, и мечтать об их захвате… И вообще, поменьше надо врать хотя бы тогда, когда общаетесь в «фейсбуке» если выходите на публику.
Будем надеться, что Господь все видит и каждом воздаст по заслугам. Наша задача чистить собственную совесть.
P.S. К сожалению, ни исключается вариант пиара и самопровокации. Вся нынешняя жизнь в Украине пропитана провокациями, мы как будто ходим по минному полю. Особенно это видно на примере зоны АТО когда одна сторона ставит «град» за углом жилого дома и палит по противнику, а другая – дает ответку и попадает в этот дом. Тогда в СМИ можно увидеть: «Они не жалеют мирных жителей».
Отец Меркурий не надо искать врагов. Нужно просто работать!
Хотя в «Репортере» и не раз сообщалось, что Киевский Патриархат – это политический проект, вписавшийся в острую для страны ситуацию, а христианские общины мира (ни Афон, ни Иерусалим) его не признают, мы стараемся с пониманием относиться к тем, кто воспринял эту идею. В конце концов у нас одна цель: найти мирное решение выхода из ситуации на Донбассе. Чтобы мы и местное население смогли честно посмотреть в глаза друг другу, когда кончиться эта война. Для этого наши действия сейчас должны быть взаимно миролюбивы и милостивы.
Относительно воровства портретов погибших воинов АТО. Вы знаете, у бандитов и хулиганов нет ни национальности, ни религиозной принадлежности, ни гражданской совести. Недавно, например, в Спасо – Преображенском соборе выкрали золотые и серебряные украшения находившиеся под стеклом иконы Богородицы «Скоропослушница». А это были дары тех женщин которые молились Ей и получили исцеления или удачные роды. Безмозглых хулиганов полиция может найти, как нашла того, кто испортил памятник – карту Украины возле здания горсовета (все-таки видеокамеры оказывают большую помощь полиции). А то ведь безнаказанность хулиганов может порождать новый виток зла.
И еще хочется призвать: ни надо писать на асфальте возле собора «МП», ни надо противопоставлять «мы хорошие, а они плохие», нинадо завидовать, что у кого – то много храмов, и мечтать об их захвате… И вообще, поменьше надо врать хотя бы тогда, когда общаетесь в «фейсбуке» если выходите на публику.
Будем надеться, что Господь все видит и каждом воздаст по заслугам. Наша задача чистить собственную совесть.
P.S. К сожалению, ни исключается вариант пиара и самопровокации. Вся нынешняя жизнь в Украине пропитана провокациями, мы как будто ходим по минному полю. Особенно это видно на примере зоны АТО когда одна сторона ставит «град» за углом жилого дома и палит по противнику, а другая – дает ответку и попадает в этот дом. Тогда в СМИ можно увидеть: «Они не жалеют мирных жителей».
Отец Меркурий не надо искать врагов. Нужно просто работать!
По-перше, не гарно, коли звернення благочинного мовою оригіналу перекладають російською. Це не додає редактору поваги. Навіть, якщо автор і є віруючою УПЦ Московського Патріархату, то вона все одно повинна пам`ятати дев`яту Заповідь Божу: «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого», а ще Свята Церква застерігає не засуджувати нікого, тим паче священика. Але зараз не будемо про це.
Щоб усім було зрозуміло, маємо пояснити, що Українська Православна Церква Київського Патріархату – справжня Помісна Православна Церква українського народу, налічує понад 5000 храмів і монастирів, духовних академій та семінарій, яка зберігає і проповідує православне віровчення та дотримується у своєму житті канонів і звичаїв Вселенського Православ’я. Вона зберігає спадкоємство від Київської Митрополії та УАПЦ в діаспорі. Підставою для дій законного Предстоятеля УПЦ Митрополита Київського і всієї України Філарета були рішення Архієрейського Собору УПЦ 6-7 вересня 1991 р. та Помісного Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. про автокефалію Української Православної Церкви.
Так звана «Українська Православна Церква», яку нині очолює митрополит Онуфрій, – частина РПЦ, яка спровокувала та підтримує розкол Української Церкви і сьогодні відкрито підтримує сепаратистські і терористичні бандформування на Сході та в Криму.
Нагадаємо, що 64,7% українців вважають себе православними, при цьому, більшість із них відносять себе до УПЦ Київського Патріархату. Найвищий рівень довіри у Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета. Про це йдеться у результатах опитування Центру Разумкова.
https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/open_theme/67281/
По-друге, стосовно того, що «Репортер» пише про нібито неканонічність Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тут читачам треба пояснити, що цим поняттям дуже багато спекулює Московський Патріархат, знаючи що преважна більшість віруючих не розуміють цього поняття.
Канонічної церкви як такої не існує, бо всяка церква є законною, якщо вона церква – то вона і є канонічною. Справа не в канонічності, а в тому, чи визнається така Церква автокефальною, чи не визнається. На даний період Українська Православна Церква Київського Патріархату є законною Православною Церквою, але, на жаль, вона поки не визнана іншими Православними Церквами як автокефальна.
Усі Помісні Православні Церкви пройшли цей шлях боротьби за визнання, до речі, як і Російська Православна Церква, яку не визнавали 141 рік, а потім визнали як помісну. Але як церква вона ті 141 рік існувала. Так само інші церкви - Грузинська, Болгарська, Сербська – проходили цей шлях. Ми є законною Церквою, і зараз наші ієрархи проводять переговори із Вселенським Патріархом про визнання автокефалії УПЦ Київського Патріархату, щоб вона була рівною з іншими помісними православними церквами.
Ми бачимо, що боротьба за церковну незалежність триває, і в минулому році екс-президенти передавали Вселенському Патріарху звернення з проханням про надання незалежності УПЦ Київського Патріархату з понад п'ятьма тисячами підписів від української інтелігенції. Пізніше тему автокефалії і єдиної Помісної Церкви підхопив і нинішній президент України Петро Порошенко.
Про необхідність відокремити УПЦ Київського Патріархату від Московського заявила і Верховна Рада України, яка в червні 2016 року проголосувала за звернення до Патріарха Варфоломія з проханням надати автокефалію УПЦ КП. Відповідну постанову підтримало 245 народних депутатів. Парламентарії звернулися до Патріарха з проханням визнати недійсним акт 1686 року, яким Москва вивела Київський патріархат з-під юрисдикції Константинополя.
І ми сьогодні бачимо тенденцію, що віруючі вже не чекають об`єднання зверху, а вже розпочинають цей процес знизу. Багато віруючих Московського патріархату, в Нікополі у тому числі, переходять до УПЦ Київського Патріархату. Чому вони переходять? Тому що бачать, що Київський Патріархат — це, дійсно, Українська Церква, яка захищає українську державу, український народ і українські інтереси.
По-третє, стосовно якихось підписів на асфальті біля собору, то мабуть авторка мислить своїми ж шаблонами, як саме вона повела свою брудну стратегію.
Бо більшість людей вже і без чиїхось церковних підписів, знають, де в нашому місті церка Московського Патріархату, а де Київського. Досить вже робити із себе мучеників! У Криму і на Донбасі церква УПЦ МП вже зірвала маски, освячуючи ядерну зброю та благословляючи сепаратистів і російських бойовиків на війну з Україною. Постає питання, чого чекати нам, звичайним нікопольцям, від представників Московського Патріархату? Бо Церква, яка служить в Нікополі інтересам духовного керівництва з центром в країні агресора, будь-якої миті може стати оплотом «Русского мира», але вже буде пізно.
По-четверте, порівнюючи осквернення нашої української святині з пограбуванням собору та крадіжки золотих та срібних речей є трохи недоречним, оскільки, як пише святе письмо: «Де скарб ваш, там буде і серце ваше» (Мф. 6,14-21).
Для нашої церкви скарбами є не ті тимчасові коштовні прикраси з ікон, а ті хлопці, які, захищаючи наше мирне небо, поклали своє життя за кожного з нас. Вони загинули не для того, аби ви сьогодні звинувачували в самопіарі єдиний у місті храм на честь полеглих воїнів – захисників, а для того, щоб ми зрозуміли, що перемога над супостатом почнеться, коли буде єдність українського народу!
По-п`яте, звинувачуючи у брехні благочинного Нікополя та району отця Меркурія (Скорохода), майте гідність називати факти, на які ви опираєтеся, інакше наша Церква вимагатиме публічного вибачення за скоєний вами злочин.
І коли ви пишете про очищення власної совісті, згадайте про те, що її необхідно мати і тим, хто говорить про священика неправду.
Ми віримо, що в Україні невдовзі постане Помісна Українська Православна Церква з центром не в Москві, а в Києві, з вами чи без вас, а той, хто не вміє берегти земну Вітчизну, не отримає й небесної. Поміркуйте над словами святих отців, бо вони є тими справжніми дороговказами, які, точно, ніколи не заведуть до політичних інтриг, на відміну від сучасних фарисєїв «Русского мира»!
1 комментарий