Свято зі сльозами на очах - воно приходить кожного дев’ятого травня Днем Великої Перемоги. Для Покрова ця дата є священною, бо в ній відбивається історія кожної родини, історія міста, що пережило окупацію і возродилося з руїн Другої Світової. Зі світлої пам’яті про народний подвиг ведеться літопис Перемоги. 72-у річницю покровчани розпочинали з молитви за спомин полеглих у полум’ї війни. Ідучи до обелісків Перевізьких Хуторів, Гірницького, Олександрівки, Алеї Слави.
Вічний Вогонь запалав біля братської могили селища Рудник. Десятки містян родинами прийшли до обеліска, аби вклонитися меморіалу солдат-визволителів з ними і міський голова Олександр Шаповал, народний депутат України Андрій Шипко, депутат облради Марина Петросянц.
72-а річниця продовжила славні традиції. На честь прадідів крокували центральною площею юноармійці загальноосвітніх закладів. Нащадків Перемоги вітало все місто. Вони ішли під пісні, які допомагали вистояти солдатам Другої Світової. Саме світлого дня дев’ятого травня було вшановано пам’ять Героя Радянського Союзу, Почесного громадянина міста Бориса Миколайовича Кульоміна відкриттям меморіальної дошки на будинку, де мешкав легендарний танкіст. І в 61 раз прославляли Перемогу учасники легкоатлетичної естафети.
Свято супроводжувала пісня. Неперевершені виступи підготував хор ветеранів війни і праці «Вікторія», духовий оркестр Дитячої музичної школи. До щему зворушливі композиції дарували ветеранам учасники другого туру фестивалю воєнної пісні «Світло вічного вогню», святкового концерту «Перемога в серцях поколінь».Перемога була і головним лейтмотивом зустрічі, що пройшла у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька. Про обов’язок громадянина-захисника Вітчизни говорили ветерани війни, воїни-афганці, учасники антитерористичної операції на сході країни. Вони перегортали героїчні сторінки Великої Війни разом із учнями центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, які дарували ветеранам квіти на знак шани і поваги. Друга Світова поставала з розповідей очевидців – фронтовиків, в’язнів концтаборів, дітей війни, болючих спогадів, які завершувалися спільним – «Тому не має бути повторення».
