Ти чуєш, брате, десь там грім гримить?
Це наші б’ють ворожу всю навалу.
Для нас з тобою день летить як мить,
А в них проходить ох як він помалу.
Ти чуєш, брате, линуть десь пісні?
Це наші діти покоряють ноти,
І через кілька років, навесні
Вони візьмуть не скорені висоти.
Ти бачиш, брате, як цвітуть гаї?
Вони ж-бо наші, рідні, не ворожі.
Я вірю, діти і твої й мої
Не раз побачать дні такі погожі.
Коли це буде? Не скажу. Колись.
Я й сам, ти віриш, все хотів би знати.
Молися, брате, віруй і борись,
Цього чекає Україна-мати.