ВСЕ НОВОСТИ:

Зустріч, на яку чекали сім десятків літ

Дев’яте травня належить до тих свят, які не завершуються крапкою наприкінці розповіді. Кожного року День Перемоги залишає після себе післямову: солдатські могили путівниками пам’яті вказують дорогу рідним загиблих солдат. 2016-го вони погукали родину Семена Бажана – визволителя Гірницького й Захара Кожеурова, який поліг за Перевізькі Хутори.

 Зустріч, на яку чекали сім десятків літ

Історія пошуку гвардії рядового 244 гвардії стрілецького полку 82 дивізії 29 гвардії стрілецького корпусу 8 гвардійської армії Бажана, описана у газеті «Козацька вежа», №19, публікації «Приставлені до вічного вогню», стала ще одним доказом того, що війна не скінчена, раз ще знаходяться загублені солдати. Довгих 70 років рідні шукали рядового, який загинув, визволяючи селище Гірницьке.
 
Двадцятирічний Семен ішов дорогами війни лише кілька місяців: восени 43-го був призваний до лав діючої армії, а вже у лютому 44-го помер від отриманих ран у Гірницькому. У лихоманці наступу Нікопольсько-Криворізької операції солдата вписали не до тих частин, помилково змінивши прізвище на Бажанов. Увічнили одразу у двох братських могилах — у Гірницькому й селищі Запорізьке, що на Апостолівщині. Плутанина військових донесень, неточність офіційних зведень на довгі роки загубили його для рідних, котрі шукали Семена Бажана у Запоріжжі.
 
Результат пошуків був важливим і для міського голови, який од початку був переконаний, що незважаючи на кінцевий результат, вони – не даремні. Тож коли у Дніпродзержинську знайшлася рідна сестра гвардії рядового – Віра Порточкіна-Бажан, Олександр Шаповал одразу запросив родину до нашого міста, зустріти святий для кожного день – 9 травня. Поважні роки не дозволили Вірі Мартинівні здійснити подорож усього свого життя, її стан здоров’я не відпустив і рідну племінницю солдата – Тамару Павловою. Весь цей час тривав зв’язок з Бажанами.

 Зустріч, на яку чекали сім десятків літ

І от 14 травня міський голова Олександр Шаповал, його заступник Наталія Бондаренко, провідний спеціаліст військкомату Лариса Дорофєєва, що допомагала розшукувати солдата, ішли дорогою до обеліску разом з Тамарою Павловою. Рідна племінниця гвардії рядового торкалася граніту, з хвилюванням дістаючи землю з рідного села солдата Бажана – Єлизаветівки Петриківського району. Не стримуючи емоцій, вона говорила про плутанину у документах, помилках похоронки - тривалі пошуки родини. Про події лютого 44-го, Нікопольсько-Криворізьку операцію, яка забрала життя сотень солдат, їй розповіли у міському народному історико-краєзнавчому музеї, де зібрано документальне підтвердження часів окупації й визволення.
 
Сьогодні до експозиційних матеріалів додано історію 20-річного гвардії рядового – Семена Бажана. Цей факт є важливим для усієї міської громади, а особливо рідних воїна. Прощаючись з Покровом, Тамара Павлова дякувала за пам’ять, за те, що у місті не припиняються пошуки солдат війни, за повернутих додому воїнів.
 
Солдатська ж історія продовжує писатися. І вже невдовзі ми розкажемо про рядового 244-ої стрілецької дивізії Захара Кожеурова, полеглого у Перевізьких Хуторах. Його онуки із Запоріжжя приїхали на могилу діда, щоб зустріти Перемогу 2016 року разом з містом, за яке віддав життя простий рядовий війни. Їх привела до Покрова пам'ять, яка вказує дорогу саме туди, де не забувають своєї історії.

Больше комментариев на страницах газеты "ГОРОД Никополь" в соцсетях:

 facebooktelegram,  twitter,Google +, и видео на нашем канале: Канал на youtube


 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.