Нехай вірші – це все, що в мене є,
Нехай я буду з-поміж вас біднішим.
Та щастя починається моє
Лиш до блокнота олівця піднісши.

Нехай мене забудуть читачі,
Хоча, вони не знають мене й досі.
Я знов і знов писатиму вночі
Про літо, зиму, весну й навіть осінь.

Нехай у будь-яку пору доби
Мене тривожать докори сумління.
Я вже багато не того зробив,
Але, з такого я вже покоління.

Нехай життя далеко заведе,
Та пам’ять обновлятиме всі файли.
І я колись помічу де-не-де
Такий знайомий аж до болю смайлик.