Вiрш гарний. Але яке вiдношення його автора з Черкас до Нiкополя?

Вірші не мають меж! В Нікополі буде літературний вечір в кафе Монте Крісто, здається 20 березня...На ФБ є інформація.
Я сам писав вірши колись, але більше россійською мовою...вихований на любими мені Висоцьким, Ахматовою,Цвітаєвою, Окуджавою, Мантдельштамом та іншими.. Останнє, що спромігся, це переклад Кочеткова " Балада о прокуренном вагоне.."

Як тяжко мила моя, дивно
Обнявшись ніжними гілками
Як тяжко мила моя, дивно
На половинки під пилою
На серці біль моя не стихне
Проллється чистою сльозою.
На серці біль моя не стихне
Проллється кров’ю як смолою

На вік жива тобою буду
Душа та кров – дві половини
На вік жива тобою буду
Любов та смерть завжди удвох
Ти понесеш з собою всюди
У небо, в гори та долини
Ти понесеш з собою всюди
Любов яку дарує Бог.

Чи захистить мене кохання
Від туги серця , жалю рани!?
Чи захистить мене кохання
Від зим та темряви в ночі !?
Не вічне наше розставання
Не забувай мене, коханий
Не вічне наше розставання
Повернемося - я і ти.

Але якщо безвісно кану
- Коротке світло - промінь сонця
Але якщо безвісно кану
За зорі, як в молочний дим
Молитися за тебе стану
Вночі у зоряне віконце
Молитися за тебе стану
Щоб повернувся в рідний дім.

Трясучись в димному вагоні
Скорився неминучій долі
Трясучись в димному вагоні
Самотній їхав в дрімоті
Та раптом металеві тонни
Посипалися мов з долоні
Та раптом металеві тонни
Прижало тілом до землі

Смертельна неминуча сила
В одній давильні всіх чавила
Смертельна неминуча сила
Живе спалила у вогні
Мене в огні не захистила
Твоя проспівана молитва
Мене в огні не захистила
Рука, що кличе вдалині.

Любов свою не залишай!
Любов свою не залишай!
Про зустрічі лише молить!
І мов на віки проводжай!
І мов на віки проводжай!
Коли рушаєте на мить!

Пропозиція редактору - зробити на сайті літературну студію, або хочь поетичну. Сайту відктиється друге дихання... Творчість сьогодні рветься з душ людьських на свободу, потребує популярізації, друкування, дайте людям і Нікополю можливість відкритися, нагорода Вам буде популярність, рейтінг..., а головне,старт творчім особистостям. Не за горами концерти, фестивалі зірок Газети Город Никополь! ) Хай щастить! Колись я писав вірщі, пісні, приймав участь у бардовськіх конкурсах, започатковував літ.студії,організовував поетичні свята, знаю поетів Нікополя, можу поділитися досвідом. (О.В.Шевченко)

Треба бути патрiотом нашого рiдного края i популярiзувати мiсцевих митцiв!!! Навiщо шукати у павутиннi Нету когось, а землякiв iгнорувати. А за красиву космополiтичну фразу я Копчика розумiю, бо вiн майже усе життя жив за межами Нiкополя, у Бандеровщинi.

Треба відповідати за брехню! Л. Тарасюк - це не справжнє призвіще, з полом воно теж не визначиться: то чоловік, то жінка,. Фото и місця проживання не має! І ця істота в тему про поезію впихуе провокаційні політичні мотиви! Відповідаю не цій істоті Л.Тарасюк, а іншим.
1. З 44 років я прожив в Івано-Франківський області( Бандеровщина у Л.Тарасюка в голові, а на мапі України такого не має) 4 роки. 4 роки ще служив під Києвом в Десні. І ще пів року жив в Празі. Останні 11 років живу в Нікополі, де і народився і виріс!
Прохання до В.Артеменко відгородити відкритих коментаторів від брехні інкогніто в вигляді "осла"..


Для "патріота" та "шанувальника рідного краю" вірш написаний в Нікополі два роки тому:
Здавалось, що я сплю:
Це не моя країна!
Здригалась від вогню
Кровава Україна!

Від Бога: «Не убий!»
Не чули можновладці
І знову чий-то син
Не бачить сонця вранці!

Все можна повернути,
Життя не повернеш!
І крові не забути,
Нема в скорботі меж!

Як за бажання жити
В країні своїх мрій
За правду!? можна вбити!?
Це вбивство, а не бій!

Я плачу Україно!
За мир, що дня, молюсь!
Повстане край з руїни!
Я більше не боюсь!

Дякую Сергiя за чутливого вiрша! Бажаю стриманностi у спiлкуваннi, частих обiйм музи, творчого натхнення! Друкуйте свою збiрку творiв!

Всім привіт. Зазвичай, я не відписуюсь в подібних постах, але цього разу мені не спиться, тому дозволю собі постукати трохи по клавіатурі. З одного боку, я вдячний Читачам за увагу до вірша і за коментарі. Я поважаю всіх і кожного. З іншого боку, я не розумію суть полеміки, яка розгорнулась раніше. Все почалося з коментаря: "при чому автор з Черкас до Нікополя?" Фізично, може, й ні до чого, але я маю відношення до української літератури, а Нікополь - це Україна. Один з коментаторів правильно сказав, що поезія не має меж. Відразу ж постало питання, чому ніде не друкуються "свої" автори. А автори з інших міст - не свої? Я веду поетичні блоги на волинскьому і хмельницькому виданнях. Мене друкували в газетах Рівного, Кам'янця-Подільского і Житомира. Мене публікували в канівських книжках і вісниках. Ніхто і ніде мене не запитав, яке віднощення я маю до їхнього міста, бо нас поєднує тільки література. Мені запропонували вести поетичний блог і на Вашому порталі, і я радо погодився. Раз вже на те пішло, автори самі винні в тому,що їх не знають, бо лінуються використовувати всі ті технічні можливості, які вони мають зараз. Я щоденно витрачаю години свого часу на те, щоб написати вірша, пошукати видавництва, запропонувати їм вірші, поспілкуватись з редакцією і так далі. Та й то, відповідають не часто. Я не рекламую себе, я просто хочу показати людям свою поезію, бо я її люблю. Написавши листа Вашому редактору я не мав наміру займати місце Ваших, місцевих авторів, чи відбирати чийсь хліб, я просто хотів поділитися з жителями іншого міста своїми віршами. От і все.
Шановні Читачі! У творчих людей немає своїх і чужих, вони всі єдині, бо займаються тим, що приносить людям емоції. Навряд чи я ще буду виписувати такі нариси, тому просто запрошую всіх оцінювати мої вірші, які будуть публікуватися на Вашому порталі. Любіть українську літературу, бо вона того варта.