ВСІ НОВИНИ:

19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.

Ми воїни, Не ледарі, Не лежні 
І наше діло праведне й святе. 
Бо хто за що, а ми за незалежність 
Отож нам так і важко через це. 

Ліна Костенко

19 березня святкувала своє 85-річчя українська письменниця шестидесятниця та поетеса Ліна Костенко. Народилась Ліна Костенко в м.Ржищев на київщині. Батьки Ліни Василіївни були вчителями, українськими інтелегентами. В 1930 році батько був арештований по доносу, тому сім'я не змогла уникнути репресій. Ліна Костенко багато читала, добре навчалась. 
 
Свій перший вірш написала в дитинстві, коли їй було 11 років. Був бій за Дніпром, вона була в окопі, все гупало та сипалось. В укритті, де люди плакали та молились Ліна Костенко взяла гілочку і почала дряпат літери на стіні, від вибуху снаряду стіна рухнула з її віршем. Так війна закарбувалась в пам'яті письменниці назавжди.

Коли навчалась Ліна Василіївна в київському педагогічному вузі познайомилась з письменником Максимом Рильським. Вона була шанувальницею його творчості, завжди з подругами вітала письменника з днем народження. Максим Рильський та Ліна Костенко народились в один день. 

Так як поетеса була в чорному списку партійних ідеологів, її рівно 16 років не друкували, але люди знали про її творчість, тому твори переказували, передавали один одному. Поетеса написала багато чудових творів. Один із найвідоміших є роман у віршах "Маруся Чурай". Цей твір не має аналогів в українській літературі. Також є популярна історична поема "Берестечко" про Богдана Хмельницького, про його поразки, а не перемоги. Це рідкісний випадок в літературі. 

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко єдина з усіх українських письменників майже 20 років постійно їздила в Чорнобильську зону. Ходила в походи в складі експедицій, рятувавши від повного забуття культуру Полісся. 

Ліна Василіївна на людях з'являється дуже рідко, не любить, натовпу та телекамер.Проживає в Києві. Письменниця любить Україну, тому сильно переживає за майбутнє своєї держави. Слава Богу, що в Україні є така поетеса. 

Активісти "Студентської свободи" 19 березня провели акцію присвячену Ліні Костенко. Молоді хлопці та дівчата роздавали надруковані вірші поетеси мешканцям нашого міста, розповідали про чудову поетесу, жінку, патріота нашої держави.

19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.
19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.
19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.
19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.
19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.
19 березня ВГО «Студентська свобода» м.Нікополь відзначила день народження поетеси Ліни Костенко.

Слава Нікополю! Слава Україні

Больше комментариев на страницах газеты "ГОРОД Никополь" в соцсетях:

 facebooktelegram,  twitter,Google +, и видео на нашем канале: Канал на youtube


 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

11 комментариев

В.В. 20 марта 2015 19:15
А чому біографія неповна? Ліна Костенко поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила в 1956 р. Перша книжка її поезій - "Проміння землі" (1957 р.).

Знову чую російську мову,
Мову рідкісної краси...
Прошуміли вікнами знову
непроглядні брянські ліси.

На моє непокрите волосся
окадає легка курява.
Крізь важку вечорову просинь
проступає вогнями Москва.
***
Найрідніше моє Підмосков"я,
я сходила твої гаї.
Там спіткала свою любов я,
не таїла від тебе її…
  • +2
baybak 20 марта 2015 21:20
Цитата: В.В.
Мову рідкісної краси...
Прошуміли вікнами знову
непроглядні брянські ліси.

На моє непокрите волосся
окадає легка курява.
Крізь важку вечорову просинь
проступає вогнями Москва.
***
Найрідніше моє Підмосков"я,
я сходила твої гаї.
Там спіткала свою любов я,
не таїла від тебе її…
цитировать жалоба

Понятия никогда не имел,хто така Лина Костенко Теперь имею...
  • +3
baybak 20 марта 2015 21:33
Цитата: baybak

Понятия никогда не имел,хто така Лина Костенко Теперь имею...
цитировать жалоба 0

Что самое интереснеое,у нас есть гнилые патриоты,любители спать с собаками,агитирующие за Жэчь Посполиту.Вид Можа до Можа.А Ху ХУ не хо хо?
  • +1
Pаиса 20 марта 2015 23:18
Лина, Линушка, как же я люблю её твоpчество! Пpиводит в востоpг её способность (талант) в нескольких стpофах очень точно и ёмко пеpедать смысл того, что она хочет нам сказать. Сама я могу "pифмовать", но стихами это назвать нельзя, может поэтому мне и нpавятся хоpошие поэты)).
Цитата: baybak
Понятия никогда не имел,хто така Лина Костенко

Это, в основном, лиpика, женщины такое быстpее воспpинимают, ближе по энеpгетике. Но и сpеди мужчин знаю некотоpых поклонников. Вот Вам и дpугим желающим ссылочка, кpоме видео с Богданом Ступкой, котоpое я пpедложила в коментах к дpугому Диминому посту.
http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=36&type=tvorch

Читайте медленно, вдумчиво, с паузами, "смакуйте" и получайте удовольствие. Эти стихи для гуpманов.
Ну и паpа- из любимых. Пpо любовь))

"В пустелі сизих вечорів..."

В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


P.S. В далёкой юности я её стихи не понимала так, как сейчас)). Тогда -пpосто воспpинимала как что-то очень кpасивое, и всё.
  • +1
Pаиса 20 марта 2015 23:25
"І як тепер тебе забути..."

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.


"... І не дивуй, що я прийду зненацька"

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас...
  • +1
Pаиса 20 марта 2015 23:43
И если Дима Мельников начнёт не пpосто pаздавать, но и читать стихи Великих Поэтов - у него к 40-45 годам интеллект не будет теpять нейpоны)))).Если доживёт, конечно)).
Только для умных! Читайте, вдумывайтесь, pадуйтесь, что мы живём в эпоху Лины Костенко!)
"Великі поети не вміють писати віршів..."

Великі поети не вміють писати віршів.
Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав.
Графоманові краще. Графоман вирішив
написати - і написав.

Про що завгодно.
Коли завгодно.
Скільки завгодно.
І завжди всує.
Головне, що не антиприродно.
Народ засилосує.

А геніальні поети - такі бездарні!
Виходять з ночей аж чорні, як шахтарі з забою.
А ті клаптенята паперу - то смертельні плацдарми
самотньої битви з державами,
з часом,
з самим собою.


"І скаже світ: - Ти крихта у мені..."

І скаже світ: - Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов - на грані маячні
і віра - у наївності на грані.

Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
- Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.

Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап'ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров'я всесвіту!
  • +1
grajdanin 21 марта 2015 03:43
хто это костенко?
  • +1
Честный 21 марта 2015 04:49
Л.Костенко. Про війну. і жах, і кров, і відчай,
і клекіт хижої орди,
маленький сірий чоловічок.
накоїв чорної біди,
це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ви дивитесь, народи.
Сьогодні ми, а завтра - ви?!
Про сьогоденя.
Розп'ято нас між заходом і сходом.
Що не орел - печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб не дався знівечити себе.
Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть.
Світ за очі. накидавши своє.
Шукати Україну в Україні.
Десь має ж бути, десь вона та є.
  • 0
Честный 21 марта 2015 05:13
Граждане могут и не знать, але громадяни знають, що Ліна Костенко
писмениця. В радянські часи брала участь в десиденському русі. В часи
президенства В.Ющенка відмовилась від званя Героя України.
Її твори переведені на англійську, німецьку, французьку, російську,
білоруську, італійську, словацьку, єстонську мови.
  • 0
Pаиса 21 марта 2015 15:50
Цитата: grajdanin
хто это костенко?

А Вы когда коммент пишете - пеpед этим сам пост читаете?) Или хотя бы пpедыдущие комменты.
  • 0
Мельников Дмитро 23 марта 2015 22:20
Шановна Раїса Василіївна!
Напевно Ви порівнюєте нашу молодь із своїми дітьми. Зроблю для Вас відкриття! Я і молодь нашого міста не "просто раздают" друковані вірші Ліни Костенко, а й ще їх читають, вчать на пам'ять.
"Только для умных!". Тільки Раїса Василіївна "психолог", може ділити людей на розумних та дурних. Ви вважаєте себе самою розумною? У Вас вже, Раїса Василіївна, манія величі.
Як писала Ліна Костенко: "Манія величі - це хвороба. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя". Прочитайте твір Гоголя "Записки сумашедшего". Вам, як "психологу" буде корисним.

Слава Нікополю! Слава Україні!
  • 0

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.