День Українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 7 серпня 1999р. за № 966/99 в день свята Покрови Пречистої Богородиці. Президент України визначив цю дату своїм указом враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення,.
В Україні немає важливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього на землях України. За останні три з половиною століття український народ тричі піднімався на боротьбу за встановлення державної незалежності.
Перший потужний спалах відродження власної державності припав на добу Козаччини. Друга спроба створити державу за козацькими традиціями демократизму і рівноправ'я робилася в період революційних змагань 1917–1920 рр. Третя – вже в наш час. Наприкінці 80-х рр. XX ст. цікавість до свого минулого та генетична пам'ять поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили виникнення козацьких громадських організацій, які перші підняли Український прапор і активізували свідомість громадськості до відновлення самостійної Української держави.
13 жовтня 2013 року, у вихідний день, на Нікопольській площі імені Богдана Хмельницького де він був обраний Гетьманом, і де встановлений йому пам'ятник, зібралися організації нащадків козацького роду, що поширюють та розвивають Силу вільного та добропорядного Духу, козацький рух на Україні, що знайшли натхнення та сміливість взяти на себе обов'язки Війська Запорозького Низового. Захід проходив під проводом громадської організації "Рада отаманів Війська Запорозького Низового", голова Микола Хнюкало. На цей раз, козаків зібралося не багато, в більшості ті хто чітко розуміє що, ніхто крім нас, цього не зробе! Більшість козаків, які займаються страйкбольними ігровими війнами, відбули на велику всеукраїнську гру - змагання під Новомосковськ, де хто у Запоріжжя до Дня міста, і де які, за здалегіть, поїхали на громадську акцію у Київ. Козаки Чортомлицької Січі та Дніпропетровської Кодацької паланки чекали біля могилі Івана Сірка. Та все одно, на площі де майже чотири століття назад Богдан Хмельницький проголосив Військо Запорозьке Державою у 2013 році прозвучала козацька молитва, історична справка про те як було на справді, від історика - дослідника, правдолюба, козака козацького товариства" Микитинська Січ" Мирослава Жуковського, і такі різні промови від отаманів, офіційна - від Олександра Шевченко ГО "Нікопольська Січ" ГУК, патріотична від Валентина Романова ГО"Козацька Варта Батьківщини", шуточний вірш про лінивість Української громади від В’ячеслава Каширного ГО " Базавлуцька Січ Козацької Варти Батьківщини", завзята козацька пісня від тріо "Микитинці" на чолі з Анатолієм Салюком КТ "Микитинська Січ" та мудрість про саму міцну козацьку любов від старійшини Нікопольської Січі Миколи Гречаного. Поклали квіти до пам'ятника Гетьману та по коням! Коні у козаків тепер залізні, тому під красно-чорним козацьким прапором колонна легкових машин вирушила на вшанування пам'яті кошового отамана Івана Сірка під селище Капулівка.
На Меморіалі – могилі батька Івана Дмитровича у козацькому колі помолились, голова Козацького благодійного фонду"Меморіал ім. Івана Дмитровича Сірка" Владислав Ладигін говорив про Силу козацької Покрови, а перший заступник голови Нікопольської райдержадміністрації, отаман КТ "Нова Січ" Микола Хнюкало напомнив про силу козацьких громадських організації коли вони не діляться на політичні та релігійні вподобання.
Далі, по дорозі до селища Покровське, козаки зупинилися на кладовищі де вшанували пам'ять митця та краєзнавця, засновника Козацького благодійного фонду"Меморіал ім.Івана Дмитровича Сірка" Леоніда Бурди.
У селі Покровському, де була остання Запорозька Січ, біля пам'ятника козакам "Нової Січі" (Підпільницької), отаман Віталій Мандик КТ "Затопська Січ" УК наголосив, що козаки повинні жорстко приймати участь у політичному житті України, щоб з нами не сталося те, що було під час правління Катерини другої. Військом Запорозьким Низовим пройшлися парадною колонною по площі Покровського та завітали до місцевого музею де чарівна господиня, колишня шкільна вчителька Миколи Хнюкало, зачарувала своїм краєзнавчим співом завзятого козака з ближнього села Олесіївка, що через річку, Василя Тирсу, який вперше побував в цьому музеї та залишився задоволений як дитина після каруселі.
На узбережжі Каховського водосховища, на проти затопленого міста останньої січі, козаки подоставали свої лопати, відра, сажанці, та прийнялися до роботи висаджуючи дерева поширювати Зелений гай. Більшість саженців закупив голова ГО "Ради отаманів Війська Запорозького Низового" Микола Хнюкало. А у той час, вже зваблював запахами козацького борщу та кулішу кухар Затопської Січі, під чарівні та запальні Українські пісні апаратури та залпи справжніх гармат від Затопської Січі, що супроводжували Військо Запорозьке весь святковий похід, на всіх зупинках, від Міста Микитинської Січі до селища Нової Січі. Бабино літо потішило козаків теплом, так що де хто скупався, молоді козаки бавилися гарматами та іншою козацькою зброєю, а старші під польовий – мудрий чай, бо за Звичаєм вирішено без алкоголю, планували світле майбутнє.
До свята Дня козацтва козаки Нікопольської Січі обійшли п'ять учбових закладів з творчою, патріотичною програмою, маємо ще запрошення. А двадцять перша школа, завдяки організаційній силі директора школи Ольги Коник і допомозі спонсорів, порадувала своєю рішучістю по втіленню військово – патріотичної, спортивної гри "Сокіл" (Джура) і вивезла 11 жовтня на велику гру до Співочого поля під Капулівку сім шкільних козацьких роїв, де молоді козаки Нікопольської Січі виступили з показовим виступом рукопашу та допомогли в організації та проведенні змагань на ігрових майданчиках. Цей крок двадцять першої школи нас дуже радісно здивував, бо доказав, як дуже багато залежить саме від керівника закладу, якого підтримує колектив, такої собі, Маленької Держави! Такого собі, Маленького Війська, що завтра стане Великим! Слава Україні!
Секретар ГО "Рада отаманів Війська Запорозького Низового",
отаман ГО "Нікопольська Січ" ГУК,
Олександр Шевченко.
24 комментария